Смерть близької людини – хворобливе і нелегке випробування для дорослих, а для дітей, які вперше стикаються зі втратою, це може виявитися збентеженим і сумним. Я розповім про кілька способів підтримати дітей, а також про те, чого можна очікувати, коли вони сумують.

Реакція дитини на смерть близької людини залежить від її віку та попереднього життєвого досвіду. Всі діти різні, тому нижче наводяться варіанти дій у відповідь залежно від віку дитини.

Маленькі діти (віком до п'яти років) часто не розуміють, що смерть – це назавжди, і тому можуть запитувати, чи повернеться померла людина. Крім того, вони можуть демонструвати інші форми поведінки: вони чіпляються за свого опікуна або виявляють регресивну поведінку. Це означає повернення до форм поведінки раннього дитинства. Тобто вони повертаються до тієї стадії, яку освоїли і почуваються комфортно (діти можуть: смоктати палець, мочитися в ліжко, плакати коли йде мама і т.д.). Подібні форми поведінки дуже поширені, і вони, як правило, зникають після певного періоду часу.

Діти старшого віку (6–11 років) починають розуміти, що смерть – це назавжди (хоча деякі шестирічні діти все ж таки будуть відкидати цю думку), і турбуватися, що інші улюблені ними члени сім'ї та друзі теж помруть. Діти можуть почати ставити додаткові питання та прагнути зрозуміти, що сталося. Вони можуть демонструвати своє горе через спалахи гніву та відчувати фізичні біль чи страждання.

Дорослим теплим і лагідним голосом скажіть дитині: «У мене дуже сумні новини, і я хочу з тобою поділитися ними. Твій дідусь помер. Це означає, що його тіло перестало працювати, тож ми його більше не побачимо».

Можливо, батькам буде важко використовувати такі прямі формулювання, проте важливо бути чесними та відкритими.

Потрібно дати дітям час засвоїти цю інформацію. Маленькі діти можуть вдати, ніби вони вас не слухають – це їхня можлива реакція. Наберіться терпіння і чекайте на їхню увагу. Будьте готові до того, що діти молодшого віку будуть знову і знову ставити ті самі питання, як під час першої розмови, так і в наступні дні і тижні.

Деякі діти можуть переживати через те, що якісь їхні слова чи вчинки могли стати причиною смерті коханої людини. Діти в будь-якому віці можуть відчувати провину, тому слід дізнатися, чи не почуваються вони в чомусь відповідальними за те, що трапилося.

Наприклад, ви можете запитати: Ти переживаєш, що тато помер через те, що ти не те сказав чи зробив?

Простими словами поясніть дітям, що сталося, і переконайте їх у тому, що їм нема за що себе звинувачувати.

Можна, наприклад, сказати дитині: Заспокойся, ти не зробив нічого поганого. У всьому винна інфекція, через яку тато захворів і перестав дихати. Він міг підхопити її будь-де. Ніхто вже нічого не міг зробити, і ніхто не винний».

Це не тільки нормально, але й дуже добре, якщо в присутності дитини ви показуєте, що відчуваєте смуток. Постарайтеся підготуватися і поводитися так, щоб не стривожити дитину своєю реакцією на те, що трапилося, але в той же час будьте чесні перед нею. Якщо ви відчуваєте смуток і не можете стримати сліз, розкажіть дітям про свої почуття і переконайте їх, що немає нічого поганого у прояві своїх почуттів та висловленні їх перед іншими людьми. Це допоможе дітям краще розуміти, називати і виявляти свої власні почуття.

Переживання горя - це вкрай важливий спосіб для дітей та дорослих примиритися зі втратою коханої людини. Необхідно, щоб діти будь-яким чином, який ви вважаєте підходящим і який буде для них найбільш комфортним, були залучені до цього процесу. Сумування дозволяє дитині прийняти смерть коханої людини, гідно оцінити її життя і попрощатися з нею.

Знайдіть спосіб провести поминальні заходи таким чином, щоб продемонструвати, наскільки значущою була померла людина для всіх вас. Подумайте, що можна зробити, щоб ваша дитина могла відчути зв'язок із померлою, проявити свою любов до неї і показати значущість цієї людини у своєму житті. Можливо, діти захочуть намалювати картину, прочитати вірш чи поділитися своїми записами спогадів про цю людину чи заспівати на згадку про неї пісню.

Кожна сім'я має свої духовні переконання або культурні традиції. Якщо ваша сім'я сповідує певну віру, доцільно звернутися до свого духовника, оскільки він зможе підтримати вас у поясненні такого явища, як смерть, і втішити вас і ваших дітей у хвилини скорботи.

Продовжуйте оточувати дитину любов'ю та забезпечуйте постійну турботу про неї з вашого боку, з боку батька, родича чи опікуна, якому він довіряє і якого добре знає.

Не забувайте також піклуватися про власне фізичне здоров'я та психічний стан. Ви теж журитесь. Буває важко підтримувати своїх дітей, коли доводиться справлятися з власними переживаннями, тому дуже важливо знаходити час для себе і піклуватися про своє здоров'я та самопочуття. Ви не зможете допомогти своїм дітям, якщо самі погано почуваєтеся. Добре висипайтеся, правильно харчуйтеся, займайтеся спортом, виділіть час для відпочинку (наприклад, слухайте музику); крім того, у вас має бути хтось, до кого ви можете звернутися за емоційною підтримкою.

 Якщо вам потрібна підтримка, зв’яжіться з нами.  Ми раді допомогти та порадимо вам додаткові пропозиції підтримки!